Раніше мультиварка у багатьох асоціювалася тільки з розсипчастими кашами та густими першими стравами, доки одна допитлива господиня не наважилась вилити в чашу суміш для бісквіта. Зараз випічка в мультиварці стала буденну процедуру, як і тушкована картопля.Герметичний об’єм, рівномірне прогрівання та підвищена вологість всередині створюють умови, за яких навіть примхливе дріжджове тісто не вередує, а кекси практично не тріскаються верхом. Однак, є нюанси, без яких найсмачніша затія перетворюється на глевкий млинець. Саме про ці деталі й піде мова далі — без зайвого пафосу, лише перевірені спостереження.
Чим випікання в мультиварці відрізняється від духовки
Основна різниця криється в нагрівальному елементі, розташованому знизу. Тепло піднімається від дна чаші, тому низ пропікається набагато швидше за верх. Скоринку зверху фактично нічому утворювати, адже кришка приладу зазвичай не має потужного тену. Саме тому випічка з мультиварки часто виходить блідою згори, хоча в товщі вже повністю готова. Другий момент — щільне закриття. На противагу духовій шафі, де волога виходить крізь щілини, у мультиварці пара залишається в чаші, створюючи ефект водяної бані. Це запобігає пересиханню, але разом з тим потребує дещо меншого об’єму рідини в рецептурі. Якщо спробувати класичний рецепт кексу й без змін перекласти його в чашу, можна одержати надто вологий м’якуш, що нагадує пудинг. Практики радять зменшувати об’єм молока чи кефіру десь на 10–15 %, якщо готуєте випічку в мультиварці вперше за не перевіреним власноруч рецептом. Окрім того, слід враховувати на потужність конкретної моделі: прилади на 700 Вт і 1000 Вт поводяться по-різному, і час випікання треба коригувати під власний апарат.
Яке тісто найкраще товаришує із закритою чашею
Найстабільніший успіх дає густе, ледь текуче тісто — те, що повільно сповзає з ложки, а не ллється струменем. Йдеться передусім про бісквіт на олії, сметанні кекси, сирні запіканки та манники. Тісто рідшої консистенції для шарлотки теж вдається, однак у ньому яблука часто падають униз, створюючи вологий прошарок. З дріжджовими пирогами ситуація інакша: через відсутність сильного верхнього жару колір залишається блідим, тож треба перевертати виріб у процесі або допікати під кришкою, уверх дном. Пісочне тісто теж можна прилаштувати, хоча розкачати в чаші не надто зручно — краще викласти руками й зробити невеликі бортики. Слід зауважити про заварне тісто: профітролі та еклери в мультиварці спекти можна, але підйом буде мінімальним без конвекції. Тому початківцям радять розпочинати практику з випічкою в мультиварці саме з бісквітних варіантів, які терпимі до невеликих огріхів й стабільно виходять пишними. Майстер-кондитер маленької пекарні підказує: якщо додати до тіста ложечку кукурудзяного крохмалю, м’якуш стає дрібнопористою та пружною, а ризик осідання після вимкнення зменшується.
Програми й температури без таємниць
Майже в кожній моделі є режим «Випічка», який автоматично тримає температуру в діапазоні 160–180 градусів. Проте на практиці реальний нагрів може різнитися, тому знавці радять користуватися кулінарним термометром хоча б на етапі знайомства з новим приладом. Поза базовою програмою, часто використовують такі режими:
- «Мультикухар» — дозволяє виставити температуру та час вручну, що особливо цінно для рецептів із тривалим томлінням на 150 градусах;
- «Підігрів» рятує, коли треба, щоб дріжджове тісто підійшло в теплі без протягів;
- «Смаження» використовують, аби швидко зарум’янити верх перевернутого пирога після випікання;
- «Йогурт» або «Тушкування» на малих температурах — беруть для повільного допікання сирників чи суфле, де агресивне тепло шкодить.
Багато господинь комбінують режими: спочатку вмикають «Випічка» на 40 хвилин, потім залишають на «Підігріві» ще на 10–15 хвилин, якщо зубочистка виходить вологою. Такий підхід рятує, коли тісто надто важке або в чаші багато фруктів. Ключове правило — не піднімати кришку перші 20 хвилин готування, інакше бісквіт неминуче впаде — стрибок тиску та температури руйнує повітряні бульбашки. Виробники техніки в інструкціях зазвичай наводять базові рекомендації, проте реальні тонкощі розкриваються лише на практиці. Додаткові подробиці про вибір режиму для конкретного типу тіста можна знайти в , яку ми опублікували минулого місяця.
Бісквіт у мультиварці без секретів
Повітряний бісквіт у чаші перестав бути лотереєю, щойно кулінари збагнули послідовність дій. Насамперед яйця мають бути кімнатної температури — холодні збиваються гірше й дають менш стійку піну. Цукор краще змолоти в пудру або взяти дрібнокристалічний, тоді він швидко розчиняється, не обтяжуючи масу. Окремо чи разом збивати білки та жовтки — дискусія стара, проте для мультиварки краще працює метод роздільного збивання: так тісто насичується більшою кількістю повітря, що перекриває відсутність конвекції. Борошно обов’язково просіюють тричі, насичуючи його киснем, і вводять у яєчну суміш лопаткою рухами знизу вгору. Жодних міксерів на цьому етапі — лише акуратне перемішування, щоб не зруйнувати бульбашки. Чашу промащують маслом і трохи припиляють борошном або манкою; так звана «французька сорочка» з масла та цукру теж працює, даючи легку карамельну скоринку. Виливають тісто й одразу ставлять у розігріту мультиварку. Готовність перевіряють дерев’яною шпажкою: вона має вийти сухою, але на дотик м’якуш може здаватися трохи пружинистим. Після сигналу бісквіт залишають із відкритою кришкою на 5 хвилин, щоб він трохи охолов, а вже потім виймають. Цей короткий відпочинок запобігає різкому стисканню й осіданню середини.
Як обійти бліду скоринку й сиру середину
Бліда скоринка дратує багатьох, хто тільки починає освоювати випічку в мультиварці. Один із простих прийомів — перевернути готовий корж і на кілька хвилин увімкнути режим «Смаження» без кришки. Треба лише стежити, щоб не пересушити. Інший підхід — використовувати в тісті інгредієнти, які самі по собі дають колір: какао, розчинна кава, мед або навіть трохи паленого цукру. Непропечена середина зазвичай виникає через надто товстий шар тіста. Мультиварка не призначена для високих пирогів, тому якщо дуже хочеться спекти об’ємний бісквіт, його нарізають на коржі вже після випікання, а не намагаються підняти тісто на всю висоту чаші. Соковиті фрукти й ягоди варто обваляти в крохмалі перед додаванням, інакше навколо них утвориться сирувата зона. Ще одне спостереження: чаша мультиварки нагрівається нерівномірно, тому десь на тридцятій хвилині варто обережно повернути її на 180 градусів, якщо конструкція дозволяє. Це не передбачено інструкціями, але на практиці допомагає уникнути ситуації, коли один бік уже засмаг, а другий ледь пропікся. Якщо після повного циклу зубочистка виходить із вологими крихтами, не поспішайте додавати ще 20 хвилин одразу — краще ввімкнути «Підігрів» хвилин на 15. Такий м’який догрів рідко призводить до підгоряння низу, а от повторний запуск «Випічки» здатний усе зіпсувати.
Зрештою, очевидно, що мультиварка не конкурує з професійною духовкою, але пропонує геть інший шлях до смачної домашньої випічки. Сильними сторонами лишаються — стабільна вологість, мінімум нагляду й відсутність підгорілих країв. Потрібно лише пристосувати рецептуру, потоваришувати з режимами й не боятися експериментувати з перевертанням. Тоді навіть буденний кефірний пиріг набуває оксамитової текстури, яку нечасто побачиш у звичайній печі, а бісквіт виходить настільки високим, що викликає гордість у того, хто його замісив.